У Радомишль привезли танки - містяни в здогадках.
Учора вечором у вечірніх сутінках перехожі спостерігали рух декількох автопоїздів, які заполонили вузькі вулиці Радомишля. Везли громіздкий великогабаритний вантаж - металеві ємкості ( танк – металева ємкість для бродіння пива) на місцевий пивзавод.
Три автотягачі таки добралися до заводу, а чотири - щільно вишикувавшись у довгий ряд, один за одним, заночували у центрі міста на Соборному Майдані.
Якби хтось з посадовців відповідних структурних комунальних підрозділів мав професійну уяву про технічну небезпеку цієї ночівки для майна громади то, по-перше, такої парковки у декілька сотень тон вантажу, що розмістився над історичним підземним царством - мурованими ходами під майданом, не було б. Знайшли б автопоїздам інше місце.
На майдані і без них щорічно у різних місцях просідає ще царська бруківка, покрита зверху тонким асфальтобетонним покриттям, додаючи клопоту та матеріальних затрат підприємству з благоустрою міста.
По-друге. Через весь майдан проходить гілка напірного трубопроводу каналізаційного колектору, яким під тиском перекачуються побутові та промислові нечистоти з КНС мікрорайону Рудня через річку Тетерів у напрямку вулиці Великої Житомирської до головної міської КНС.
Каналізаційна магістраль, яка на відміну від попередніх років нині трішки «усілася», «втихомирилася» і не «рве» труби, цілком може від такого тиску просісти і знову взятися за старе.
Тим часом керівництво РЕМ та Телекому було повідомлено про дату руху вантажу ще декілька тижнів тому.
Цього вечора працівники обох підприємств взяли під опіку просування автопоїздів, щоб не наробили біди з повітряними електро, телефонними, інтернетівськими мережами. Бо це ж не громадська, а приватна власність – господарі- олігархи суворо запитають за недбалість у разі її пошкодження.
Насамкінець. ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» випускає щорічно майже один мільйон літрів пива та напоїв.
Сьогодні радомишльське пиво продається практично у всіх областях України, адже комбінат — підрозділ «Першої приватної броварні». Ще одне потужне виробництво цієї компанії, як відомо, розташоване у Львові. Тепер «Перша приватна броварня» здійснює управління двома заводами: у Львові та Радомишлі, які працюють за стандартами броварень Європи.
Отож на українському ринку реалізується майже все радомишльське пиво, але певні його партії експортуються до Ізраїлю, Грузії, Молдавії, навіть до США. Та саме внутрішній ринок тут розглядають як найбільш перспективний.
На підприємстві працюють сотні наших містян, мешканців району. Отримують заробітну плату. Міська казна має значне поповнення саме завдяки пивзаводівцям.
Утім брак інформації, як правило, завжди породжує і буде плодити різні чутки.
То ж відразу, ще вечором, в інтернетмережі посипалися коментарі, зарясніли публікації, фото. Одні - на кшталт, що пивзавод у наступному році збільшує потужності виробництва пива та напоїв у декілька разів. Інші – що у місті й так масово пропадає питна вода у домашніх криницях та свердловинах, а тепер варто очікувати, що зовсім щезне з верхніх горизонтів. Словом, скільки баб- стільки й рад.
Виникає запитання. Чому пивзаводівці до цього часу мовчать? Чому не зверталися у міськраду щодо нового будівництва чи реконструкції підприємства?
Не варто також забувати просту аксіому: місцева влада, громада й бізнес повинні жити у гармонії, не особистими, а спільними інтересами. По іншому у цьому трикутнику, у місті та у його мешканців виникнуть не тільки технічні, а й серйозні соціальні проблеми.
