Вівторок, червня 19, 2018
   
Text Size

ПОТІЇВСЬКА ОТГ НА РАДОМИШЛЬЩИНІ: ЩО ТАМ ЗА ЛАШТУНКАМИ ТА ПОХВАЛЬНОЮ СТОРІНКОЮ «ЗОРІ ПОЛІССЯ

Володимир Капранчук, журналіст, депутат міськради

У свіжому номері популярної у районі «Зорі Полісся» з’явилося інтерв’ю про справи у Потіївській об’єднаній громаді. Здавалося б нічого неординарного. Буденне життя, щоденні соціальні проблеми місцевої ОТГ. А ще лише декілька незначних прикладів досягнень з моменту утворення громади. Все інше – сподівання, плани, надії…

Тим часом за головним фасадом рожевого кольору реалії життя зовсім інші.

Ще на початку реалізації задумок певної групи потіївських лідерів про утворення місцевої ОТГ профільні міністерства КМ України, провівши всебічниий аналіз тамтешньої інфраструктури, винесли суворий вердикт: новоутворення не зможе бути фінансово самодостатнім. У подальшому все підтвердилося - як у воду дивилися. Проте ініціатори не зважили на попередження.

Не дослухалися також до мудрих порад на районних нарадах не «рвати» район на частини, а приєднатися до самодостатньої Радомишльської ОТГ, де діють сталі галузі медицини, освіти, правоохоронна система, тощо, які не прийдеться створювати. Проте декому дуже свербіло стати самостійними від споконвічного зверхника Радомишля, іншому – мати хорошу зарплату. А про добробут громади забули.

Поки держава виділяла мільйонні субвенції для становлення громади ейфорії не було меж. Потім наступило суворі реалії, про які попереджували професійні аналітики міністерств.

Ось про що довелося мені застерігати поспішальників у Радомишль-інфо у листопаді 2017 року про формування кількості штатних працівників у чиновницьких апаратах громад:

«Однак певна частина депутатів, відчуваючи свою відповідальність перед виборцями, з пересторогою відноситься до цього питання. Якби не вийшло так, що після проведення децентралізації когорта чиновників таки зросте у рази в бік збільшення у порівнянні з дореформаторським періодом.

Адже прикладів на Житомирщині, коли децентралізовані ради, забувши, що з їх бюджету буде фінансуватися освіта, медицина, дитячі сади, спорт культура і ще десятки галузей, поспіхом укомплектували штати на всі 100% вакансій і вже чухають там, де ще вчора не свербіло - є вже чималенько. Бачте, після ейфорії прийшла реальність - вони тепер прозріли, бо вийшло, як в мудрому народному застереженні – «Кінчай тату торгувати, бо немає чим здачі давати!»

Та й далеко ходити не треба. Досить поглянути на наш район, познайомитися з Потіївською об’єднаною громадою, яку в області рекомендують на кшталт, як не треба робити. Тут 47% від суми усіх доходів йде на утримання апарату сільських чиновників. Не далеко втекла й інша новоутворена Вишевицька громада. Тут цей показник становить більше 30%. Словом на яке вирішення соціальних програм, планування довготривалих перспектив і планів можна розраховувати у громаді , коли на бюджет розвитку копійки, а на проїдання мільйони.

Вкотре переконуємося, що до всякої справи потрібен спершу аналітичний підхід і здоровий глузд, а лише потім дії. Проте зазвичай утриматися від спокуси важко».

Отже Потївська громада, як стверджує Житомирська ОДА, зробила свій розподіл доходів: на зарплату та утримання декількох десятків значно збільшеної кількості  працівників апарату – 47%, а на  потреби 3618 мешканців громади решта - 53%.

Щоб зрозуміти «перспективу» достатньо глянути на статистичні показники громади дивись ТУТ, де обсяг доходів на 24 населених пунктів всього 2 740 100 тис грн, а на бюджет розвитку «0». і все стає ясно.

Сподіватися на інвесторів, які прийдуть у Потіївку та вкладуть гроші в інфраструктуру, відкриють нові підприємства, робочі місця при щорічній інфляції в Україні у 13-15% - це з розряду фантазій. Різко збільшити доходну частину бюджету громади за рахунок сподівань на передачу в оренду отриманої нещодавно від держави 1 339 га землі при нинішніх ставках земельного податку – самообман.

Поки-що з метою заохочення об’єднання громад держава надає фінансову підтримку новоутвореним ОТГ. Для прикладу. У 2018 році році на розбудову інфраструктури згідно"Розподілу обсяг субвенції на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад Житомирської області" Потіївській ОТГ надійде 2473,6 тис. грн. на 3651 мешканця громади.

Зауважу, що Радомишльській ОТГ, чисельність якої майже у 7 разів більша, 25 019 мешканців, передбачено лише 5183,5 тис.грн. Диспропорція очевидна.

Проте невдовзі завершиться процес децентралізації. З тими сільрадами, що сьогодні ще не увійшли в ОТГ, розправляться швидко на кшталт прикладів у Прибалтиці, чи Польщі. Державна фінансова підтримка обмежиться до мінімуму, адже громади повинні бути самодостатніми.

Отже настане:«Ось тобі, бабусю, і Юріїв день». Мій прогноз невтішний. Рано, чи пізно Потіївській громаді (а не її лідерам)  таки прийдеться прозріти і проситися  приєднання до Радомишльської ОТГ, або жити прохачем.

Погода

Погода в Радомишлі » Україна

Підписатись

Введіть ваш email:

Авторизація

Реклама

РАДОМИШЛЬ: КРИГА СКРЕСЛА.ПРОТИСТОЯННЯ МІЖ МІСЦЕВОЮ ГРОМАДОЮ ТА ПБК «РАДОМИШЛЬ» ДОВЖИНОЮ В РІК ЗАВЕРШИЛОСЯ.ФОТО

Володимир Капранчук, депутат міськради, журналіст

Ця, здавалося б на перший погляд, проста історія розпочалася давно.

Спочатку мешканці вулиці Микгород почали вимагати від дирекції пивзаводу прибрати виробничу тару,висотою у декілька метрів, заскладовану на обочині дороги, вздовж всього периметру складської території. Читай ТУТ «РАДОМИШЛЬ: ЯК У «ЖИТОМИРСЬКОГО ОБЛАВТОДОРУ» АНЕКСУВАЛИ ЧАСТИНУ ДЕРЖАВНОЇ ДОРОГИ. ФОТО»

так було

Заяви озвучували на сесіях районної і міської ради. Вимагали припинити порушення, незаконне обмеження їх прав, свободи пересування. Але керівники заводу такі тихі та спокійні, хоч у вуха бгай, і не думали дослухатися до вимог містян.

Забули, що саме містяни у свій час віддали їм за мінімальну ціну півгектара молодого лісу - частку легенів міста для будівництва так необхідних складських приміщень. Проте керівники ПБК на протязі 15 років на місці вирубаного ними лісу так і не спромоглися завершити будівництво складів. Знайшли інший шлях – роками використовувати замість складських площ обочину дороги.

Згодом на прохання мешканців вулиці за цю справу взялася редакція газети «Зоря Полісся», задавши під час круглого стола запитання напряму очільниику підприємства Сергію Гавриленку: коли приберете з дороги виробничий хлам? У відповідь - публічні обіцянки журналістам і знову ніякого руху.

Потім, після відвідин моєї депутатської громадської приймальні мешканцями вулиці мені самому на початку 2017 року довелося озвучувати депутатське звернення з приводу неправомірних дій керівників заводу на сесії районної ради

В перебіг подій втрутилася рада. Її голова, Олександр Потієнко, направив звернення до керівництва ДП «Житомирський облавтодор». Зміст розмови обласного керівництва шляховиків з очільниками пивзаводу не відомий, але на адресу Радомишльської райради надійшла дипломатична відповідь за підписом директора облавтодору В.Повара: «між керівниками Радомишльського райатодору та Радомишльського ПБК досягнута домовленість, що тара з лівого узбіччя Радомишльським ПБК буде прибрана до 22.05.2017р».

А далі все було, як у прислів'ї: слово біжить, а письмо лежить. Ніякого руху з боку пивзаводу, чи райатодорівців до спонукання щодо виконання джельтменських угод не було.

Довелося мені задавати неприємне запитання керівнику підприємства у кабінеті міського голови Володимира Тетерського під час зустрічі з депутатами міськради на якій обговорювалося питання доцільності предачі в оренду заводу комунальних свердловин питної води. І цього разу керівник підприємства вкотре на камеру пообіцяв, що «приберуть усе тоді, коли стане на тепло…». Проте свердловини завод отримав, потім прийшло тепло, за ним і спека, а обочини від промислового сладування ніхто прибирати в інше місце й не думав.

До справи долучився новоприйнятий інспектор міськради по благоустрою, який у межах повноважень, наданих йому законом, склав відповідний припис, у якому установив факт скоєного порушення Правил благоустрою міста та визначив період протягом якого воно має бути усунене. Проте і ці заходи для підприємства теж були мов ляскіт батога по воді- результату не дали.

У цьому місці варто було б нагадати, шо міська рада, депутати усіх каденцій десятки років «носилися» з підприємством, як з запеленованою дитиною. Будь-які забаганки керівництва заводу миттєво знаходили позитивний відгук у десятках сесійних рішеннях ради. А якже по - іншому? На підприємстві працюють сотні містян та мешканців району, отримують заробітну плату, забезпечують матеріальне становище своїх сімей. Потрібно допомогати, йти на поступки, ділитися природними ресурсами міської громади – водою,землею, лісом… Тим паче, що з вуст очільників заводу невтомно лунали обіцянки: ось проведемо реконструкцію заводу, встановимо сучасне технологічне обладнання, станемо на ноги, розрахуємося з кредитами і … тоді допоможемо місту, візьмемо на себе частку витрат на соціальні проблеми.

Проте вийшло, як завжди. Казав пан – кожух дам, та слово його тепле. Цієї весни Сергій Гавриленко публічно заявив, що за колишні обіцянки попередників він відповідальності не несе. Отже, фініта ля комедія. Або, як кажуть сучасні бізнесмени : «картина Репіна –«Припливли»

Тоді мені привелося наполягати, щоб включити у порядок денний сесії міської ради заслуховування інформації керівників заводу про виконання вимог облавтодору Житомирської області.

На травневій сесії розглянути питання не змогли, бо замість керівництва заводу на засідання прийшов юрист в арсеналі якого не було ніяких адміністративних повноважень, а відповідно і слово чи обіцянка були б голими.

І лише на червневу сесію, 15. 06. 2018р. та предсесійне засідання 2-х комісій з питань законності та благоустрою у порядок денний таки його внесли. Утім  на розгляд питання з’явився заступник директора ПАБК, який повідомив та запевнив, що нарешті, після 13-місячного протистояння власники заводу таки виконали законні вимоги місцевої громади - вулиця та узбіччя прибрані від промислових матеріалів.

Бачте, правди ніде діти, сьогодні почасти у країні зверхники ті, хто має гроші. На їх боці потаємно стоять деякі чиновники державних служб. Запитайте у директора облатодору, чи його підлеглого Василя Якименка, начальника нашого Радомишльського районного автодору, який обслуговує цю дорогу, або ж поліцію:чому за декілька років не склали жодного протоколу на порушників за «приватизацію» частини дороги під складську територію, яка несла пряму загрозу безпеці, як пішохідного так і автотранспортного руху? Чому нікого  не притягли до адміністративної відповідальності?

Що цікаво, у розмовах деякі чиновники піддакують, роблять награний вигляд, що добиваються виконання законів та правил. Така латентна боротьба з порушеннями не дає результатів

Тому, що у власників заводу і їм подібних є своєрідна індульгенція, завдяки якій чиновники держслужб бояться не те, що зачепити, а й близько до порушника підходити. Табу. Господарі таких індульгенцій нині бояться не посадовців з державними посвідченнями та їх приписів на державних бланках, а широкого розголосу в засобах масової інформації, телебаченні, сесіях місцевих рад.

Головне в цій історії те, що місцева громада відстояла і захистила права своїх громадян. Що вона здатна і може самоврядувати на своїй території попри всі приховані перешкоди.

І насамкінець. Чи не нагадує вам зазначене дорожнє протистояння екологічну ситуацію, яку створило це ж підприємство. Десятки років функціонують несанкціоновані відкриті відстійники промислових витоків за декілька десятків метрів від порогів помешкань жителів вулиці Микгород.

З цих озер, обвалованих грунтом, у теперішні спекотні літні дні випаровуються невідомо які сполуки, З них разом з грунтовими водами їм відкрита дорога у домашні колодязі та свердловини. Сморід з відстійників кожного літа оповиває півміста. Його вимушені нюхати також іноземні туристи, відвідуючи всесвітньовідомий замок-музей «Радомисль».

Як ягнята більше року мовчали Радомишльські автодорівці про обочину дороги. Так само мовчать і екологи про нинішню проблему. Щоправда у квітні 2013 року спеціалісти Державної екологічної інспекції у Житомирській області провели позапланову перевірку цього підприємства і оштрафували, але не за відстійники, а за самовільне використання водних ресурсів на 35 млн.грн.

Проте у підсумку завод домігся судового рішення на свою користь.

Тим часом громада поки-що теж мовчить, але по кутках вже  ремствує.

так стало

 

© 2010-2015 "radomyshl.info"


Передрук матеріалів тільки з письмового дозволу адміністрації сайту на http://radomyshl.info/

Правила | Про нас | Реклама на сайті

Ви не маєте права копіювати, відтворювати, перевидавати, завантажувати, публікувати, транслювати, передавати, надавати в суспільне користування або іншим чином використоувати зміст сайту radomyshl.info. Використання змісту сайту radomyshl.info можливе лише попередньої письмової згоди з radomyshl.info.

Керівник проекту : Олексанр Сергійович
Головний редактор : Віктор Генадійович
E-mail сайту : radomyshl-city@ukr.net
Webmaster : admin@radomyshl.info

Слідкуйте за нами :