Вівторок, червня 19, 2018
   
Text Size

РАДОМИШЛЬЩИНА: СІМЕЙСТВО БРАКОНЬЄРІВ ТА ХАПУГ

Немовби червоні тюльпани на білім снігу рясніють на льодовій поверхні Новоюрівського руслового ставу, що на річці Мика, прапорці щуківок.

Це сімейка одіозного громадянина у складі дружини, дочки та сина щоденно виходить на полювання щуки. Гуртом довбуть лунки та ставлять по півсотні і більше щуківок. Не забувають затягнути під лід і китайські сітки- ловлять інші види риб.

Їх оселя поруч з водоймою, на березі. Отож сімейний промисел у будь-яку пору року поставлений на широку ногу вдень і вночі. Нині - зимою виловлені щуки, замерзлі на льоду, носять додому, як дрова – оберемками. Цілорічно реалізують рибу вдома селянам довколишніх сіл, а у базарні дні везуть бусом до райцентру, аба ж у Коростишів на ринок. Ще б пак. Кілограм дармової риби коштує нині немалі гроші. Торгівлю браконьєрською рибою навчилися прикривати липовими документами, у яких зазначено, що риба куплена у коростишівського підприємця.

Державний інспектор рибохорони Сергій Кумаринець вже напевно і не порахує скільки кілометрів браконєрської сітки разом з рибою вилучив у них на цій водоймі, скільки десятків протоколів про незаконну торгівлю рибою склав  окремо на кожного з членів цього браконьєрського сімейства по-гарячому, на місці правопорушень.

Нещодавно знову за поданими матеріалами поліції інспектор рибохорони склав протоколи на дружину глави сімейства, яка торгувала рибою біля входу у ринок у райцентрі. А згодом упіймав і її сина за торгівлею браконьєрською рибою на вулиці біля міського ринку. Наразі адміністративні справи на обох розгляне райсуд.

Комісії з райдержадміністрацій, обласних інспекцій – земельної, екологічної, архітектурно- будівельної вже втомилися теж складати протоколи, фотографувати незаконно розкопаний луг, самовільно побудовані водойми, копанки на 2-х гектарах земель сільськогосподарського призначення. Кожного разу при їх потуранні йому вдається зіграти роль отакого собі дурника: я не я і хата не моя - не будував водойм, не знаю чиї вони, не мої сітки, не мої щуківки.

Під час недавньої інспекційної перевірки підльодного лову риби Сергієм Кумаринцем ця особа скликала по телефону не тільки всю сім’ю, а й з десяток односельців. Це щоб доказати, що правила рибалки не порушені - на кожного припадає не більше 5 щуківок. Проте людей не вистачило - кількість знарядь лову всерівно була більшою.

Не так давно цей сільський глитай, який тримає у страху два села, виручаючи свого сина, який тікав з сітками від єгерів, стріляв по них з пневматичної зброї. Кулі пробили човен, люди мало не потопилися в осінній воді. Зійшло з рук, стрілянину замість замаху на життя і здоров’я єгерів, які були при виконанні службових обов’язків, у поліції чомусь перекваліфікували, як хуліганство. Проте минув рік, як райсуд ухвалив стрільцю 5 діб відсидки, а він досі не сидів і дня. Поліція побачила у нього індульгенцію – довідку з райлікарні, що він відвідував лікаря, скаржився на серце.

Дійсно, напевно заболіло від гріхів, прокльонів десятків односельчан, яким він безкарно ламав руки і щелепи, перебивав перенісся, коли був охоронцем водойми, від купи заведених на нього за скоєне справ у колишній міліції.

Ми часто з іронією читаємо повідомлення про міри покарання за такі дії в інших державах світу. Вважаємо, що жорстоко, співчуваємо. Там за таку низку правопорушень, що системно кояться цим главою такої ж, як і сам сімейки другий десяток років поспіль, нашому фігуранту вже нанизали б років 25 тюрми. Але навіщо далеко ходити - у сусідній, колись братній, Білорусі теж менше 6-8 років відсидки не було б.

Зауважимо, що це далеко не бідна сім’я у якої немає на харчі, чи на прожиття грошей. ЇЇ глава по черзі з сином дефілюють по селі на автомобілі вартістю близько 2млн.грн. Один сільських з посадовців, що його «кришує», кожного разу поспішає запевнити приїжджих з області інспекторів, що браконьєр важко трудиться на землі. Лукавить, добре знає, що й там у полі з кількох десятків гектарів, які обробляє його підзахисний, немає жодного офіційно зареєстрованого договору оренди, чи суборенди. Не забуває він й про сільські садиби, користувачі яких повмирали, без жодного документу захопив городи, користується землею роками.

Зазначимо, що все в тіні, все без сплати податків, все на злодійстві, обмані, цілорічному браконьєрстві, незаконному використанні природних ресурсів. Вкрасти, поцупити громадське, накопичити, а потім сунути брудного карбованця у руки чиновника, щоб відкупитися - перевірений спосіб безкарної наживи.

І що головне та найстрашніше на тлі відкритого цинізму, прилюдного хизування: «у мене все схоплене всюди» – це безкарність за якою спостерігають люди з трьох сіл. Яка їх думка про владу, краще не питайте, адже ланцюг безкарності породжує у кожного з громадян відчуття власної небезпеки.

 

Колонка є видом матеріалу, який відображає точку зору автора. Точка зору автора може не збігатися з точкою зору «Радомишль-інфо». Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Погода

Погода в Радомишлі » Україна

Підписатись

Введіть ваш email:

Авторизація

Реклама

РАДОМИШЛЬ: КРИГА СКРЕСЛА.ПРОТИСТОЯННЯ МІЖ МІСЦЕВОЮ ГРОМАДОЮ ТА ПБК «РАДОМИШЛЬ» ДОВЖИНОЮ В РІК ЗАВЕРШИЛОСЯ.ФОТО

Володимир Капранчук, депутат міськради, журналіст

Ця, здавалося б на перший погляд, проста історія розпочалася давно.

Спочатку мешканці вулиці Микгород почали вимагати від дирекції пивзаводу прибрати виробничу тару,висотою у декілька метрів, заскладовану на обочині дороги, вздовж всього периметру складської території. Читай ТУТ «РАДОМИШЛЬ: ЯК У «ЖИТОМИРСЬКОГО ОБЛАВТОДОРУ» АНЕКСУВАЛИ ЧАСТИНУ ДЕРЖАВНОЇ ДОРОГИ. ФОТО»

так було

Заяви озвучували на сесіях районної і міської ради. Вимагали припинити порушення, незаконне обмеження їх прав, свободи пересування. Але керівники заводу такі тихі та спокійні, хоч у вуха бгай, і не думали дослухатися до вимог містян.

Забули, що саме містяни у свій час віддали їм за мінімальну ціну півгектара молодого лісу - частку легенів міста для будівництва так необхідних складських приміщень. Проте керівники ПБК на протязі 15 років на місці вирубаного ними лісу так і не спромоглися завершити будівництво складів. Знайшли інший шлях – роками використовувати замість складських площ обочину дороги.

Згодом на прохання мешканців вулиці за цю справу взялася редакція газети «Зоря Полісся», задавши під час круглого стола запитання напряму очільниику підприємства Сергію Гавриленку: коли приберете з дороги виробничий хлам? У відповідь - публічні обіцянки журналістам і знову ніякого руху.

Потім, після відвідин моєї депутатської громадської приймальні мешканцями вулиці мені самому на початку 2017 року довелося озвучувати депутатське звернення з приводу неправомірних дій керівників заводу на сесії районної ради

В перебіг подій втрутилася рада. Її голова, Олександр Потієнко, направив звернення до керівництва ДП «Житомирський облавтодор». Зміст розмови обласного керівництва шляховиків з очільниками пивзаводу не відомий, але на адресу Радомишльської райради надійшла дипломатична відповідь за підписом директора облавтодору В.Повара: «між керівниками Радомишльського райатодору та Радомишльського ПБК досягнута домовленість, що тара з лівого узбіччя Радомишльським ПБК буде прибрана до 22.05.2017р».

А далі все було, як у прислів'ї: слово біжить, а письмо лежить. Ніякого руху з боку пивзаводу, чи райатодорівців до спонукання щодо виконання джельтменських угод не було.

Довелося мені задавати неприємне запитання керівнику підприємства у кабінеті міського голови Володимира Тетерського під час зустрічі з депутатами міськради на якій обговорювалося питання доцільності предачі в оренду заводу комунальних свердловин питної води. І цього разу керівник підприємства вкотре на камеру пообіцяв, що «приберуть усе тоді, коли стане на тепло…». Проте свердловини завод отримав, потім прийшло тепло, за ним і спека, а обочини від промислового сладування ніхто прибирати в інше місце й не думав.

До справи долучився новоприйнятий інспектор міськради по благоустрою, який у межах повноважень, наданих йому законом, склав відповідний припис, у якому установив факт скоєного порушення Правил благоустрою міста та визначив період протягом якого воно має бути усунене. Проте і ці заходи для підприємства теж були мов ляскіт батога по воді- результату не дали.

У цьому місці варто було б нагадати, шо міська рада, депутати усіх каденцій десятки років «носилися» з підприємством, як з запеленованою дитиною. Будь-які забаганки керівництва заводу миттєво знаходили позитивний відгук у десятках сесійних рішеннях ради. А якже по - іншому? На підприємстві працюють сотні містян та мешканців району, отримують заробітну плату, забезпечують матеріальне становище своїх сімей. Потрібно допомогати, йти на поступки, ділитися природними ресурсами міської громади – водою,землею, лісом… Тим паче, що з вуст очільників заводу невтомно лунали обіцянки: ось проведемо реконструкцію заводу, встановимо сучасне технологічне обладнання, станемо на ноги, розрахуємося з кредитами і … тоді допоможемо місту, візьмемо на себе частку витрат на соціальні проблеми.

Проте вийшло, як завжди. Казав пан – кожух дам, та слово його тепле. Цієї весни Сергій Гавриленко публічно заявив, що за колишні обіцянки попередників він відповідальності не несе. Отже, фініта ля комедія. Або, як кажуть сучасні бізнесмени : «картина Репіна –«Припливли»

Тоді мені привелося наполягати, щоб включити у порядок денний сесії міської ради заслуховування інформації керівників заводу про виконання вимог облавтодору Житомирської області.

На травневій сесії розглянути питання не змогли, бо замість керівництва заводу на засідання прийшов юрист в арсеналі якого не було ніяких адміністративних повноважень, а відповідно і слово чи обіцянка були б голими.

І лише на червневу сесію, 15. 06. 2018р. та предсесійне засідання 2-х комісій з питань законності та благоустрою у порядок денний таки його внесли. Утім  на розгляд питання з’явився заступник директора ПАБК, який повідомив та запевнив, що нарешті, після 13-місячного протистояння власники заводу таки виконали законні вимоги місцевої громади - вулиця та узбіччя прибрані від промислових матеріалів.

Бачте, правди ніде діти, сьогодні почасти у країні зверхники ті, хто має гроші. На їх боці потаємно стоять деякі чиновники державних служб. Запитайте у директора облатодору, чи його підлеглого Василя Якименка, начальника нашого Радомишльського районного автодору, який обслуговує цю дорогу, або ж поліцію:чому за декілька років не склали жодного протоколу на порушників за «приватизацію» частини дороги під складську територію, яка несла пряму загрозу безпеці, як пішохідного так і автотранспортного руху? Чому нікого  не притягли до адміністративної відповідальності?

Що цікаво, у розмовах деякі чиновники піддакують, роблять награний вигляд, що добиваються виконання законів та правил. Така латентна боротьба з порушеннями не дає результатів

Тому, що у власників заводу і їм подібних є своєрідна індульгенція, завдяки якій чиновники держслужб бояться не те, що зачепити, а й близько до порушника підходити. Табу. Господарі таких індульгенцій нині бояться не посадовців з державними посвідченнями та їх приписів на державних бланках, а широкого розголосу в засобах масової інформації, телебаченні, сесіях місцевих рад.

Головне в цій історії те, що місцева громада відстояла і захистила права своїх громадян. Що вона здатна і може самоврядувати на своїй території попри всі приховані перешкоди.

І насамкінець. Чи не нагадує вам зазначене дорожнє протистояння екологічну ситуацію, яку створило це ж підприємство. Десятки років функціонують несанкціоновані відкриті відстійники промислових витоків за декілька десятків метрів від порогів помешкань жителів вулиці Микгород.

З цих озер, обвалованих грунтом, у теперішні спекотні літні дні випаровуються невідомо які сполуки, З них разом з грунтовими водами їм відкрита дорога у домашні колодязі та свердловини. Сморід з відстійників кожного літа оповиває півміста. Його вимушені нюхати також іноземні туристи, відвідуючи всесвітньовідомий замок-музей «Радомисль».

Як ягнята більше року мовчали Радомишльські автодорівці про обочину дороги. Так само мовчать і екологи про нинішню проблему. Щоправда у квітні 2013 року спеціалісти Державної екологічної інспекції у Житомирській області провели позапланову перевірку цього підприємства і оштрафували, але не за відстійники, а за самовільне використання водних ресурсів на 35 млн.грн.

Проте у підсумку завод домігся судового рішення на свою користь.

Тим часом громада поки-що теж мовчить, але по кутках вже  ремствує.

так стало

 

© 2010-2015 "radomyshl.info"


Передрук матеріалів тільки з письмового дозволу адміністрації сайту на http://radomyshl.info/

Правила | Про нас | Реклама на сайті

Ви не маєте права копіювати, відтворювати, перевидавати, завантажувати, публікувати, транслювати, передавати, надавати в суспільне користування або іншим чином використоувати зміст сайту radomyshl.info. Використання змісту сайту radomyshl.info можливе лише попередньої письмової згоди з radomyshl.info.

Керівник проекту : Олексанр Сергійович
Головний редактор : Віктор Генадійович
E-mail сайту : radomyshl-city@ukr.net
Webmaster : admin@radomyshl.info

Слідкуйте за нами :