У публікації  Радомишль-інфо від 8  червня «РАДОМИШЛЬСЬКІ СКВЕРИ - МІСЦЕ У ХОЛОДКУ ДЛЯ ПАРКОВКИ АВТО» оприлюднила факти відверто- варварського відношення до міських скверів на очах у міської влади. Відразу ж на  нараді голова районної державної адміністрації Ігор Харитончук оперативно відреагував на сигнал, давши  доручення  батькам міста звернути увагу на сквер імені Тараса Шевченка, який відданий на поталу автомобілістам у базарні дні. І ось днями  до пейзажу скверу додалися стовпи, побілені вапном. Можливо така, вибрана міськрадою перешкода, вплине на деяких зухвалих  власників автомобілів.

 

radomyshl-info

Add a comment

Цьогоріч містяни святкували Івана Купала на  традиційно звичному місці - на природному  луговому трикутнику  у гарній  місцині,  де річка Мика впадає у Тетерів. Народу  зібралося не так вже й багато  по мірках 15-тисячного міста. Утім, свято організоване працівниками районного відділу культури, було насищене  гарно зрежисованим  сценарієм свята,концертом, забавами, тощо. Підприємці постаралися, вивізши  на луг продовольчу групу товарів.  Люд у спекотний день  охоче купував морозиво, прохолодні напої, не забуваючи про горілку й пиво, асортимент яких був доволі різноманітний, як за ціною так і за  маркою. Поруч працював скандально відомий «Острів» зі своєю музикою і пропозицією всіх забаганок, які потрібні для відпочинку.

radomyshl-info

Add a comment

5 липня до райвідділку міліції надійшло повідомлення про те, що біля Радомишльського пивзаводу мотоцикліст в”їхав  у вантажний автомобіль. Прибувши на місце події правоохоронці вже нікого з учасників пригоди не застали.  Наразі наслідки аварії для пілота мотоцикла та його пасажира невідомі.

radomyshl-info

Add a comment

За повідомленням  начальника Радомишльського райвідділу УМВС Володимира Тетерського 8 липня з 15 до 18 години відбудеться прийом громадян  за адресою м.Радомишль вул. Мала Житомирська 13.  Мешканці району можуть отримати від Володимира Яковича Обаранчука  компетентні  відповіді на питання правового характеру та юридичні консультації, висловити  йому власні побажання і пропозиції щодо покращання діяльності міліції району.

radomyshl-info

Add a comment

За  повідомленням прес-служби Житомирської обласної державної адміністрації делегація Житомирської області 5 липня бере участь у роботі економічного форуму у місті Курськ /Росія/.

Делегацію очолює заступник губернатора /колишній голова Радомишльської адміністрації О.Никитюк/.

У складі делегації перебуває також  голова Радомишльської державної адміністрації Ігор Харитончук.

radomyshl-info

Add a comment

Рухаючись  ранком 5 липня  по вулиці Міськради  біля міського скверу ледве встиг загальмувати.  Перед самим носом авто  на великій швидкості  раптово  випірнув і промчав мотоцикліст, який чомусь випорснув зліва  зі скверу. Подумалося: Ну й нахаба! Не тільки на вулицях від них не поспіваєш вивертатися,  вже  й до скверів дісталися. Піддавши швидкості навздогін, зупиняюся  пліч-о-пліч з мотоциклом біля музею, дожидаючи зміну сигналу світлофору.
-Доброго дня! Юначе чому по скверах ганяєш?
- Дядьку! Так мені хочеться.
–  впевнено з якимось підкресленим цинізмом відказує молода персона без шолому, раз по разу крутячи ручку акселератора,  від чого потужний  мотоцикл виригує  нестерпний  гуркіт з горлянки зіпсованого глушника одночасно з  сивим чадом до кінця неперетравленого  у черевині мотоциклетного двигуна мастила на пішоходів.
Послуговуючись зупинкою, силкуюся  зафіксувати з сотового телефона місцевого «шумахера» чи мажора, але  відчуваю, що з  з вікна авто  фотознімку не вийде - надто близька відстань між нами.
Спалахнуло жовте світло. Молодик рвучко «рвонув»  буцімто  на олімпійському старті. Заледве поспіваю розгледіти  чотири цифри «39-60» державного номера     на  червоному на колір мотоциклі – без люльки, схожого на МТ. Намагаюся роздивитися серійні букви  державного номерного знаку, вони ось-ось щезнуть  разом з юнаком- радомишлянином,  якого, вочевидь, ще віднедавна  намагалися виховати у якійсь з міських шкіл тому, що громадянським  обов`язком будь-кого  є  турбота про   долю міста у якому нам усім випало спільно жити... Утім зір все-таки  встигає  зафіксувати серію номерного знаку: "Ж И З".

 

radomyshl-info

Add a comment

Колишнє підприємство Радомишльської «Сільгосптехніки»,  за часів керівництва  В.Вітінського, було  кращим і знаним  на всю Україну.  Саме сюди везли на ремонт малогабаритні трактори  з усіх областей. Тут діяли медпрофілакторій, сауна і лазня,  їдальня, готель і перукарня. А охайність, продуманий і доглянутий дизайн впорядкованої території підприємства з його тінистими алеями, басейнами з рибою і фонтаном,  чепурними  фасадами всіх виробничих споруд милували душу і очі. Утім це було у минулому. Наступні керівники і власники підприємства  після  його приватизації   мислили вже іншими /сучасними/  критеріями і дбали вже не про красу, а про інше – тілесне. Тепер тут все занедбано. А вигляд зовні  у останні декілька років був немовби після бомбардування. Любителі легкої наживи, користуючись байдужістю теперішніх господарів, витягуючи металеві пруття з цегляного паркану,  майже повністю  його зруйнували. Місце тут видне і людне. Сюди гуртуються тисячі людей тричі на тиждень у базарні дні. Поруч  по вулиці Котовського розташуванні два ринки -  міський Сінний та районний промислово-продовольчий. То ж такий об’єкт не красив місто. Цими днями радомишляни були приємно подивовані. Власники,  нарешті,  взялися за ремонт будівель і відновлення паркану.  Наразі у п’ятницю 5 липня тут працювало з десяток будівельників.

 

radomyshl-info
Add a comment

Звісно, що наш район  після розпаду бувших колгоспів  не обминула сумна соціальна тенденція вимирання  сіл. У районі є  теж деякі села, які  вимирають, порожніють, у них залишаються лише старенькі.   Цього  не скажеш про село Чайківку.  Село тримається, а люди готові не лише виживати, а й працювати над тим,  щоб створити гідні умови. Тут є люди, яким не байдужа доля села. Місцева агрофірма досить успішна. Її власники, взявши в оренду землю у тутешніх селян,   вирощують з року в рік непогані урожаї картоплі, овочевих культур. Бажаючим чайківчанам, на відміну від інших, не потрібно їздити за три моря на роботу. Хочеш - іди працюй.
Однак і сільська влада мала б бути не стороннім спостерігачем, а дбати про вигляд села.  Якось недавно у спекотний день, проїзджаючи селом  нам довелося зайти до магазину за пляшкою  холодної води.  Води купили, а от враження від вигляду магазину у нас залишилося неприємним.  На даху  напівзруйнований  щит з назвою приміщення, обідрана штукатурка на стінах, поламаний паркан,  поруч сяк-так збитий з почорнілих дощок столик за яким, вочевидь,  чоловіки п`ють не тільки пиво.
Звичайно, що у тутешнього підприємця на умі одне-прибуток. Витрачати кошти у ремонт магазину, у який щоденно ходять сотні людей, особливоЇ охоти немає. Тут би  і втрутитися сільській владі, як господарю села. Але видно руки не доходять. Погодьтеся, якими є і будуть наші села усе залежить від людей.

 

радомишль - інфо

Add a comment

У цей  день 20 червня початок пленарного засідання сесії міськради  не пророчив нічого непередбаченого. Все йшло по плану до того часу допоки у сесійну залу не увійшов городянин Віктор Топольницький - людина відома у місті багатьма судовими позовами до міського голови. У цій установі з деяких пір лише при згадці прізвища цього добродія відразу  у багатьох посадовців перекошується обличчя. Наразі у місті ходять чутки, що В.Топольницький подав знову десяток судових позовів щодо, за його словами, порушень чинного законодавства керівництвом міськради. Деякі  з них він вже виграв. Наприклад нещодавно суд визнав, що відмова у наданні інформації на інформаційний запит В.Топольницького є не що інше, як порушення чинного законодавства. Суд зобов’язав очільників   міста надати заявнику копії прийнятих рішень міською радою, яких він домагався. Тобто містянин має власну громадянську позицію, цікавиться рішеннями органу місцевого самоврядування і намагається впливати на їх проекти ще до їх прийняття настільки, наскільки йому дозволяють закони. Отже поява одіозного  відвідувача  на сесії на думку багатьох була небезпечним прецедентом, який потім може перетворитися у черговий судовий позов, чи заяву до районної прокуратури.
Його присутність примусила  депутатів миттєво згадати про регламент міської ради. Однак регламент виписаний у дусі Закону. Він передбачує, що всі сесії міської ради, як правило, відкриті і гласні. Тобто доступні і кожен городянин має право прийти та послухати, як депутати - його  обранці  вирішують життєважливі для рідного  міста і його мешканців справи. Одним словом зачіпок  у регламенті щоб видворити В.Топольницького  з сесійної зали  не знайшлося. Тоді вирішили йти іншим шляхом  і внести поправки у регламент. Задля цього, навіть, перерву у засіданні зробили. Після перерви прийняли рішення і внесли поправки, у яких передбачили попередню реєстрацію бажаючих прийти на сесію у рідню міськраду, пояснення причини відвідин сесії, наявність паспорту і т.п. Тобто декому дозволять, а декому буде зась.  Проте не зрозуміло навіщо  ось так поспіхом було город городити. Прийняте рішення було юридично безсиле. Адже воно набирає сили лише після його оприлюднення.
Наразі  оригіналу рішення сесії ще ніхто не бачив.  Але вже й так відомо, що його опротестує прокуратура. Порушень при його прийнятті хоч греблю гати. Проект рішення не був оприлюднений зазделегідь,  як того вимагає закон, не обговорювався у профільній депутатській комісії  перед сесією і не має її висновку, не був включений на початку роботи сесії у порядок денний, бо не існував, як такий. Словом переполох від В.Топольницького спричинив  черговий ряд  порушень. Однак свого добилися. Небажаний гість сесійний зал покинув, керівництво заспокоїлося і сесію довели до кінця.
Диктат  у місті невеличкої купки людей  аж ніяк не повинен трансформуватися у політичний диктат і загрозу для громадян у реалізації своїх демократичних прав. Ми розуміємо, що боязливість окремих  депутатів і чиновників міської ради,  перед  В.Топольницьким  – це їх особиста справа. Бояться не його, а деталізованих  перевірок прискіпливого шукача правди, яким сьогодні  імпровізується В.Топольницький,  що можуть пролити світло на багато кулуарно прийнятих сесійних рішень. Значна частина теперішніх депутатів є бізнесмени. Царина у власному бізнесі, де свої власні правила, не  може перетворитися на  царювання у  мініпарламенті міської громади. Попавши у його стіни тут вже потрібно діяти обережно і з глуздом, опираючись на закони.  Однак межу поєднання бізнесової діяльності з моменту приходу  у депутатський корпус   з  депутатською діяльністю не кожному дано  розрізнити.
Можливість вільно прийти і бути присутнім на сесії міської ради у городян була штучно обмежена давно ще у 2006 році. Коли попередник діючого міського голови,  спорудив у сесійному залі круглий  мегастіл, за яким мали можливість возсідати, споглядаючи  один одного, тільки депутати. Зменшивши таким чином число місць у залі на 70%, гостям відвели у порозі всього з півдесятка місць. Нинішні очільники  депутатський «столовий» комфорт залишили, спромігшись викинути отой мегастіл, а натомість втягнути нові дрібніші прямокутні столи. Словом, щоб не кортіло пересічному містянину ходити на сесії. Менше ходять- менше знають, менше говорять.
У цій історії дивує  ще й таке. Серед депутатського загалу, який у пориві боротьби з пересічним городянином В. Тпольницьким, об”єднав усіх бютівців з регіоналами і комуністами, були лише одиниці тих, хто осуджував цю антидемократичну візню. На жаль  при голосуванні до лав закостенілих ортодоксів, які продовжують жити минувшиною і не бажають ніяких змін, примкнули й депутати молодої генерації, які ще вчора позиціонували себе демократами.  А це вже синдром небезпечний.
Любомир Гузар нещодавно у своїй статті «Велика країна малих людей» дає відповідь  на багато питань якими ми щоденно переймаємося. З ним важко не погодитися: «Чому це так? Причина, думаю, у тому, що сьогодні в Україні надто багато "малих людей", тобто тих, хто думає тільки про себе, хто не бачить дальше від свого носа, хто думає одне, говорить інше, а робить ще інше, хто не шанує ближнього»
Можливо комусь видасться на перший погляд, що  не така вже варта уваги подія сталася під час останньої сесії, і не така вже й велика шишка отой маленький українець-радомишлянин В. Топольницький. Утім це далеко не так. На його місці завтра може опинитися будь-хто з радомишлян,  бо депутати, які воліють робити, що заманеться, гуртом покажуть йому на двері.
Можливо треба також іноді задумуватися над провісними словами російського письменника О.Солженіцина,  які він написав напередодні розвалу великого Союзу, що: « Среди всех возможных свобод - на первое место все равно выйдет свобода бессовестности».

radomyshl-info

Add a comment

Вартість  проекту   будівництва  довгоочікуваної нової районної  поліклініки у місті  по кошторису становить 24,8 млн.гривен. На 2013 рік на цей вкрай важливий для району об’єкт з  довгобудівською бородою  виділено 4,8 млн.грн. Однак  згодом   цю  суму зменшили до 2 млн.грн. Наразі, незважаючи на те, що будівельники освоїли 1780 тис.грн. їм відшкодували всього 306 тис.грн. Утім вони роботи продовжують, адже згідно тендерних зобов’язань підрядник погодився на відстрочку платежів за виконані будівельно-монтажні роботи на термін у 2 роки.

radomyshl-info

Add a comment

Більше статей...

Дочірні категорії

Популярні новини міста