РАДОМИШЛЬ. ДОРОГА ДО МУЗЕЮ «ЗАМОК «РАДОМИСЛЬ». СТРІЧКУ ПЕРЕРІЗАЛИ, ДОРОГУ ОСВЯТИЛИ. ОЛЬГУ БОГОМОЛЕЦЬ ТА БУДІВЕЛЬНИКІВ ПОДЯКУВАЛИ.
19 грудня на перехресті вулиць Старокиївської та Великої Житомирської було велелюдно. Цього дня сюди зійшлися та з’їхалися городяни, політики, керівництво району, шляховики.
Радомишль урочисто відкривав 4-х кілометровий відрізок новозбудованої за європейським зразком дороги. Під час мітингу називалося досить багато людей причетних до її будівництва. Серед них теплими словами згадували голову Верховної ради В.Рибака, народного депутата В.Журавського, який за доручення спікера парламенту контролював хід будівництва дороги.
Утім серед містян, які прийшли побачити урочистості та послухати політиків, очільників району точилися свої розмови на кшталт : якби не Ольга Богомолець, яка своїм завзяттям та за свій кошт не відреставровувала занедбане приміщення колишнього млину у чудовий всесвітньовідомий замок – історико-культурний комплекс то Радомишль ще років зі сто не побачив би цієї дороги.
Важко не погодитися з думкою пересічних містян. Адже хто-хто, а вони добре знають, як десятками років, особливо під час виборів, від місцевих та заїжджих політиків лунали чергові обіцянки відремонтувати дорогу. Проте проходили вибори, а вулиця Велика Житомирська залишалася забутою, зяяла вибоїнами, та острівцями вичовганого до зношеності на 90% асфальтобетонного покриття. Ще донедавна по ній прямували автобуси наповнені зарубіжними туристами. Що про нас думали іноземці, споглядаючи наш сором-дорогу, відомо тільки їм.
Саме завдяки Ользі Вадимівній не тільки Європа, а й весь світ дізнався про невеликий 15-тисячний райцентр Радомишль. У своєму вітальному слові під час виступу вона доповіла радомишлянам, що за два роки музей відвідало понад 50 тисяч туристів. Сюди ось вже декілька років поспіль уторують стежину туристичні фірми.
Саме завдяки музею старовинний Радомишль стає все більш відомим і привабливим. І, звичайно, новеньке полотно дороги до музею, яку цього дня освятив архієпископ Овруцький і Коростенський Віссаріон місто тільки прикрасить. Як тут не пригадати слова відомої пісні:
Кожен дорогу єдину для себе шукає,
Хтось забирає, а хтось віддає все, що має.
Тільки не слід забувати, що завтра, сьогодні
В горі і в радості всі ми в долонях Господніх.
Проклади дорогу у широкий світ,
Щоби на землі добра лишити слід!