На Радомишльщині сільський староста упіймав крадіїв громадського лісу

Шрифти

На Радомишльщині сільський староста упіймав крадіїв громадського лісу. Утім проблема не тільки у лісі…
Не секрет, що нині деякі особи у селах і містах цуплять все, що по Конституції належить усім мешканцям громад.
Певний контингент людей, що не мають постійного місця роботи, є чи не у кожному селі, місті.

Популісти з політиків, як на верхах так і у низах зазвичай волають, що з розвалом колгоспів щезли робочі місця, людям ніде працювати.
Утім не завжди такі пояснення відповідають дійсності.  Село Верлок - поруч з містом, де на сьогодні є в наявності робочі вакансії, як на підприємствах так і у фізичних осіб підприємців. Все залежить від бажання трудитися, працювати щоденно.

Трьох непрацюючих чоловіків, один з яких має трактор та сучасну бензопилу застукав на місці крадіжки громадського лісу Верлоцький сільський староста Олександр Кобилинський.

Питання про притягнення їх до відповідальності неминуче. По іншому - ніяк, як не крути, подія зафіксована, мають місце збитки громаді. У крайньому випадку це може стати предметом розгляду на засіданні адміністративної комісії міськради.

Необхідно зауважити, що нині поряд з «безробіттям» дуже стало скрутно у селах знайти людину, яка б за відповідну плату викосила сіно, порубала дрова, чи допомогла б зібрати урожай картоплі на присадибній ділянці людям похилого віку…
Хто не вірить, хай спробує.

Тим часом такі «безробітні» справно «промислують» природними ресурсами, що належать усій громаді, не тільки дозволеними рибальськими знаряддями, а й бракон’єрськими сітками, електровудками, крадуть ліс, торгуючи дровами, тощо.

За ними людина, яка працює щоденно, не встигне у вихідні зібрати для потреб сім’ї грибів, чи ягід чорниці. Такі роками справно виловлюють все живе у річках та ставках, «викошують» у лісах гриби та ягоди  та відносять на ринок, чи здають заготовлювачам. Це спосіб їх життя.

До слова про цю соціальну проблему. Контроль за кількістю реалізації на ринках, зібраних такими людьми грибів, ягід, виловленої риби, згідно установлених державою норм на одну особу, ніхто з контролюючих державних інституцій не веде. Переконайтеся, щодня біля міського «Сільпо», на ринках у базарні дні ними торгують одні і ті ж особи. А мали б нести відповідальність за кожний кілограм риби, виловленої у річках і водоймах, дарів лісу понад встановлену норму, тощо.

Ми всі добре усвідомлюємо, що  природні ресурси не безмежні, особливо коли вони стають предметом одноосібного збагачення пристосуванців, що користуються нинішньою відсутністю належного контролю з боку владних органів.