Сьогодні, 4 вересня 2019 року, у рамках передсесійної підготовки міської ради, що відбудеться 12. 09.2019р, працювала депутатська комісія, створена розпорядженням міського голови Володимира Тетерського.
Володимир Капранчук, журналіст
Не секрет, що Радомишльський ринок чи не найгірший у Житомирській області. Утім, повернемося у минуле, спочатку про його історію. Підприємства було у колективній власності десятків тисяч пайовиків Радомишльської районної споживчої кооперації. Вони справно платили щорічні пайові внески та колективно володіли ним на підставі тодішнього совєцкого законодавства. Але відразу після розвалу СРСР шляхом простих махінацій ринок опинився у приватних руках. Долю його мали б вирішувати загальні збори пайовиків, але спробуй збери таку величезну армію співвласників та й навряд чи дасть вона згоду на продаж ринку. Про те знали місцеві спритники, а тому й зляпали якісь документи і … ринок був вашим, а став нашим.
Згодом дехто з совісних та принципових пайовиків не змирився з втратою своєї частки майна і намагався оскаржити втрату ринку. Утім їх довгорічні митарства по державних установах та наших українських судах з доказами про шахрайство дали результат про який читач вже здогадався.
Ну а далі, як відомо у таких випадках - шлях один: кінці у воду. Ринок перепродувався, пішов, як повія по руках, став переходити з рук у руки новим власникам. Сьогодні він вже у третіх, чи четвертих, чи бозна-яких руках.
Коли заходиш на величезну територію цього підприємства то перше, що кидається у вічі – це немовби попадаєш у динозаврійський період. На частині ринку хаос, неорганізованість, запущеність, обдерті, непофарбовані стіни фасадів споруд, металевих боксів, бур’яни, купи будівельного сміття, залізобетону.
Зношений асфальт на проходах між торгівельними рядами, ями присипані щебінкою у яких після дощу та снігових вод утворюються непрохідні калюжі. І торгівля з землі. Скільки не критикуй керівництво підприємства, але воно таки безсиле змінити ментальність радомишлянина одними вмовляннями. Продавчині овочів, фруктів, усіх дарів свого городу, заплативши 12 гривен за впорядковане місце на прилавку у продовольчому ряду, миттєво знімають їх з прилавку, ставлять на землю та продовжують торгівлю. Осягнути, або зрозуміти таку звичку без допомоги психіатра неможливо.
Варто відмітити деякі позитивні наміри адміністрації ринку. Добре облаштовані зазначені вище торгівельні ряди з накриттям для городини. Знесено якусь невелику частину старих дощатих халабуд, за свій кошт встановлений ряд металевих контейнерів, побудовано низку облицьованих пластиком невеликих павільйонів, які віддають в оренду підприємцям. Але ж знову таки, металеве тіло контейнерів покрите іржею, непофарбоване.
Молочний павільйон: місцями обпала штукатурка на стінах, допотопні торгівельні прилавки…
У м’ясному, проведено чималеньку, реконструкцію. Представник райпродержспоживслужби – член комісії О.Гальона не нарадується полірованим гранітним покриттям прилавків на яких продавчині складують сало, м'ясо. Проте підлога облаштованого з пористого асфальту на якому скопичується пил, побілка стін, стелі неякісна, нещодавно покладена облицювальна плитка місцями обпадає. На вхідних дверях, фасаді павільйону облуплена багаторічна фарба. Поруч бур’яни, великі купи будівельного сміття. Словом, глянувши на цей пейзаж, апетит до свинячої свіжини у багатьох щезає.
О.Гальона каже, що реалізатор продукції не повинен отримати квиток ринкового збору до того моменту, допоки його продукція, наприклад, зелень - кріп, петрушка, помідори, яблука, чи капуста не пройде перевірочного лабораторного аналізу у державній лабораторії, яка діє на ринку. Проте на ці «дрібниці» ніхто не дивиться. Та й нашому покупцю стовідсотково байдуже, що він купує та чим годує свою сім’ю. І пальцем не поворухне щоб вберегти себе від біди. Адже є ризик натрапити на продукти з високим вмістом нітратів.
Словом все оце потрібно спостерігати, а не читати. Є чому дивуватися. Перш за все брехні політиків, які нас третій десяток років дурять, що мовляв, у разі переходу у приватну власність державних, кооперативних чи комунальних підприємств появиться конкуренція, стануть менші ціни, відремонтують реконструюють… А насправді? З точністю до навпаки.
Комісія оглянула також прилеглу до ринку територію. Як не дивно і сумно, але замість того щоб повести рішучу боротьбу з торгівлею з землі в антисанітарних умовах у несанкціонованих, забороненими різними державними законами та нормативними актами місцях, без будь-якого лабораторного дослідження продуктів, очолила сама міська рада каденції 2006 -2010років.
Дозволи торгувати прямо на території перевулку, його проїжджій частині, що веде нас до входу у ринок з боку вулиці Міськради, окремим громадянам надавав виконком міської ради своїми рішеннями пачками (!). То ж зверніть увагу, коли йдете, особливо недільного дня, що проходите через дві шеренги сотень людей по обидва боки, які щільно стоячи, сидячи продають тут продовольчі і непродовольчі товари з землі. І навіть сало, м'ясо, ковбасу «кров’янку».
Ніхто цих протизаконних рішень не скасував і не збирався зробити це. Більше того, міське комунальне підприємство по благоустрою на міській землі, яка не перебуває у його власності, чи оренді справляє ринковий збір. Тим самим видаючи ще одну індульгенцію на незаконну торгівлю у вигляді квитка. Якщо без викрутасів, то це приблизно схоже на наступне. Власник будинку у зазначеному перевулку, навпроти якого торгують, з таким успіхом може проводити такі ж самі операції.
Держпродспоживслужба своїми листами попереджала самоврядний орган про недопустимість такого волюнтаризму у прийнятті рішень, які суперечать чинному законодавству та несуть величезні ризики населенню для виникнення інфекційних хвороб та епідемій.