У суботу, 31 серпня, прес - служба Радомишльської поліція повідомила, що "наразі у Радомишльському відділення поліції Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області у даний час проводиться перевірка по факту законності спилювання дерев породи «тополя» в урочищі біля річки Тетерів комунальними підприємствами міста".
Слід зауважити, що котрий тиждень навколо планів міської влади та початку робіт в тополиному гаю, що росте уздовж річки Тетерів, під опікою муніципальних комунальників, точаться різні розмови.
Не секрет, що теперішня ментальність більшості громадян у нашому, ще на жаль, так і не сформованому громадському суспільстві, наразі відома з не кращого боку. І цьому є вагомі причини. Адже кожен крок будь-якої гілки державної виконавчої, чи самоврядної влади нині традиційно викликає підозри на кшталт : "тут щось не так".
У зазначеному тополиному гаю зараз ведуться рекраційні роботи. Міська влада має наміри облаштувати зону відпочинку для радомишлян. Задумки прості: сучасний сегмент індустрії дозвілля, що швидко розвивається, зв'язаний з участю населення в активному відпочинку на відкритому повітрі, який проводиться переважно на вік-енд (у вихідні та святкові дні) має стати доступним і нашим містянам. Проте навколо намірів та їх втілення у реальність у Радомишлі між прихильниками та противниками ідеї вже поламано багато списів.
Нічого дивного у цьому немає. Плюралізм. Рівень демократії, публічності, відкритої і вільної критики влади за останні п'ять років у країні виріс у рази. Тепер ніхто з нас не боїться висловити свою думку, відкрито криткувати владу. Але чомусь нинішня ситуативна більшість громадян вперто чи свідомо, але таки не хоче визнати здобутків.
Саме тому для порівняння варто було б нагадати, що коли у 2010 році ( при президенстві В.Януковича) тодішній Радомишльський міський голова організував без погоджень відповідних державних служб грандіозний бізнес по викачці дефіцитного річкового піску з русла річки Тетерів за допомогою плавучого земснаряду, жодного нарікання на екологічний злочин не було. Тисячі тон піску, прикритого брезентом на автоважкотонажках, щомісячно вивозили поза межі Радомиишля. Куди і кому невідомо. Потужний земснаряд закачував пісок у зазначений тополиний гай. Там, переважно уночі по-злодійськи, товклися сотні автовантажівок, техніка для навантаження, У гаю складували цілі гори піску. Після себе залишили траншеї розриті бульдозером, глибокі колії, понівечений луг. У міський бюджет не впала жодна копійка за місцеві ресурси. Ніхто і пальцем тоді не ворухнув для відновлення чи рекраації довкілля, не поніс відповідальності за заволодіння ресурсами, заподіяну шкоду річці, прибережній зоні, зеленим насадженням. Охочих боротися з регіоналами також тоді не знайшлося.
Відділ містобудування міськради наразі працює у звичному режимі. Тут кажуть: перевірка так перевірка. Є погодження еколога, ведуться пошуки різних джерел фінансуваня робіт, оптимальних варіантів поєднати природний ландшафт і облаштування зони відпочинку городян.