Шрифти

Рухаючись  ранком 5 липня  по вулиці Міськради  біля міського скверу ледве встиг загальмувати.  Перед самим носом авто  на великій швидкості  раптово  випірнув і промчав мотоцикліст, який чомусь випорснув зліва  зі скверу. Подумалося: Ну й нахаба! Не тільки на вулицях від них не поспіваєш вивертатися,  вже  й до скверів дісталися. Піддавши швидкості навздогін, зупиняюся  пліч-о-пліч з мотоциклом біля музею, дожидаючи зміну сигналу світлофору.
-Доброго дня! Юначе чому по скверах ганяєш?
- Дядьку! Так мені хочеться.
–  впевнено з якимось підкресленим цинізмом відказує молода персона без шолому, раз по разу крутячи ручку акселератора,  від чого потужний  мотоцикл виригує  нестерпний  гуркіт з горлянки зіпсованого глушника одночасно з  сивим чадом до кінця неперетравленого  у черевині мотоциклетного двигуна мастила на пішоходів.
Послуговуючись зупинкою, силкуюся  зафіксувати з сотового телефона місцевого «шумахера» чи мажора, але  відчуваю, що з  з вікна авто  фотознімку не вийде - надто близька відстань між нами.
Спалахнуло жовте світло. Молодик рвучко «рвонув»  буцімто  на олімпійському старті. Заледве поспіваю розгледіти  чотири цифри «39-60» державного номера     на  червоному на колір мотоциклі – без люльки, схожого на МТ. Намагаюся роздивитися серійні букви  державного номерного знаку, вони ось-ось щезнуть  разом з юнаком- радомишлянином,  якого, вочевидь, ще віднедавна  намагалися виховати у якійсь з міських шкіл тому, що громадянським  обов`язком будь-кого  є  турбота про   долю міста у якому нам усім випало спільно жити... Утім зір все-таки  встигає  зафіксувати серію номерного знаку: "Ж И З".

 

radomyshl-info

Популярні новини міста