Шрифти

Не думали й не гадали  сільські депутати у 2005 році, віддаючи  русловий став в оренду на 49 років, що ні їх самих  -  народних обранців, ні односельців разом з дітьми й онуками не допустять вже на наступний день   з вудкою  порибалити не тільки до плеса водойми, а й  далеко за межі ставу впродовж 3-х кілометрового русла річки Мика.

Місцевий «лозинський», як його тут стали прозивати після відомих подій, нібито найнятий  за його, як виявилося згодом самоуправними повноваженнями не наданими  орендарями охороняти став,  укупі  зі своєю ріднею тримав у страху  мешканців трьох сіл роками. Царюючи немовби у середньовіччі  на власній вотчині, вони заборонили  селянам любительську рибалку не тільки у ставу, а й поза його картографічними  межами у трьохкілометровій зоні уздовж річки.

Накладене табу на риболовлю у річці мотивували тим, що риба зі ставу плаває  по  всій річці.  Тих, хто ослухався і намагався  порибалити, доказуючи, що річка - це не став, який перебуває в оренді,  били. Били,  нещадно, не зважаючи на вік. Переламували ребра, перенісся, кістки обличчя і, навіть, стріляли з невідомої зброї. Одні  зверталися до правоохоронних органів,  проходили судмедекспертизу, а більшість постраждалих зносили побої мовчки, бо ж у «лозинського»  за його словами у районі все схоплено.  Ті, що скаржилися і, навіть постраждалі, які маючи на руках заключення про середню ступінь нанесених побоїв,  отримували  стандартні відповіді на кшталт – «звертайтеся до суду!».

Над ними просто глумилися. Хто ж  у теперішньому селі має грошову змогу найняти адвоката та  наважиться затіяти судову тяжбу, яка може  мов гума тягнутися роками?  Отак і терпіли при повній бездіяльності сільської влади, приймаючи щорічно до лав потерпілих по декілька чергових жертв «лозинського», який все більше нахабнів, відчувши безкарність.

Щоправда у 2009 році   понад 100 селян  зійшлися на стихійний мітинг проти самоправства  та наруги  над ними. Однак  письмова протестна резолюція мітингу, протоколи підписані і посвідчені сільським головою про факти наруги  не спричинили ніякого покарання кривдника селян.

Цього року два з половиною місяці добивався  депутат районної ради Володимир Капранчук виконати вимоги  свого депутатського запиту по встановленню межових знаків на межі між ставом і руслом річки. Нарешті 21 жовтня  комісія у складі представників районної адміністрації, держземагенства,  держпідприємства водних ресурсів  таки  прибула  до села.  За підтримки депутата районної ради Анатолія Лобаса були виготовлені і вкопані дубові стовпи на межі де закінчуються води  орендованого ставу.

Отже немовби право користуватися річкою упродовж 3-х кілометрів селянам  повернуто, розкріпачення відбулося. Утім їм  ще належить здолати психологічний бар’єр  і наважитися підійти до річки порибалити    там, де споконвіку  рибалили їх діди і прадіди. Чи ж допоможе ця установлена депутатська демаркаційна  лінія зі встановленими прикордонними стовпами   захистити селян від наруги  покаже час.

РАДОМИШЛЬ-ІНФО

.

Популярні новини міста