Шрифти

«РАДОМИШЛЬ- ІНФО» у нещодавній публікації під заголовком «У РАДОМИШЛЬСЬКОМУ РАЙОНІ ГРОМАДСЬКІСТЬ СЕЛА ЛЕНІНО ПРОТЕСТУВАЛА ПРОТИ ЗАСТОСУВАННЯ АГРОХІМІКАТІВ ОРЕНДАРЯМИ ЗЕМЕЛЬНИХ ПАЇВ» розповідала, що у селах Леніне (віднедавна перейменоване у Ставки), Кичкирі, Глиниця, Юрівка, розміщені оголошення, які сповіщають про наміри фірм - орендарів земельних паїв провести оприскування власних посівів, які розташовані поруч з помешканнями та садибами селян за допомогою авіації.

Люди стурбовані, адже у цих селах багато природних водойм, де купаються їх діти, пасовищ для випасу худоби, фруктових садів, городів з овочами, пасік, тощо, куди вкотре попадуть невідомі речовини. На днях у зв’язку зі зверненнями громадян голова районної партії « Удар» Анатолій Лобас звернувся до санітарно-епідемоологічних та екологічних служб, районної державної адміністрації з клопотанням на предмет перевірки дотримання чинного законодавства та екологічних норм при проведенні таких запланованих хімзаходів орендарями за допомогою авіації у безпосередній близькості від помешкань людей.

І ось 14 липня 2015 року після наради у голови райдержадміністрації Володимира Тетерського чисельний загін працівників державних структур, самоврядування прямує до села Леніно, де на нього з нетерпінням чекають учасники протестної акції.

По дорозі очільник районного «Удару», депутат райради, уродженець цього села Анатолій Лобас з болем в серці розповідає про небезпеку для його земляків від діяльності та господарювання орендарів, що спіткала селян. Люди віддали орендарям свої власні земельні паї з вірою, що земля попала у добропорядні руки, що на ній, доглянутій та збереженій від всілякої теперішньої хімічної китайської та іншоземної напасті, будуть хазяйнувати по-господарськи, як це робилося в Україні з діда-прадіда. Адже багато хто, з тих, що нині проживають далеко десь у великих мегаполісах і малих містах своєї Батьківщини та зарубіжжя, кому дісталася земля у спадок від їх батьків, дідусів і бабусь, що вже відійшли в інший світ, сподіваються, що земля - ненька буде довго годувати на тільки їх, а й їхніх дітей та внуків. Проте сподіванки виявилися марними. Коли ставили власні підписи на договорах оренди, то думали, що буде, як найкраще, адже орендар словом - як листом стелив, а тепер ділом - як голками коле. Вийшло, як завжди. Люди бачать, що за роки безконтрольного «господарювання» після розвалу колгоспів, змарнували їхню земельку, засмітили різними хімічними гербіцидами, пестицидами по саме годі. Користуючись мораторієм на проведення перевірок держструктурами недобросовісні орендарі почувають себе мов риба у воді.

Тим часом з настороженістю зустрічає прибулих чисельна група мешканців села, що зійшлися на протестну акцію посеред сільської вулиці у складі: уповноваженого представника райдержадміністрації - В.Мороза, начальника Малинської санітарноепідемоологічної станції Н.Штиль, сільського голову В.Волинця, голову районної організації партії «Удар» -А.Лобаса, депутата райради В.Капранчука, голову районної громадської організації «Час громади» - І Мельника разом з громадськими активістами, представників фірми - орендаря земельних паїв.

На вузенькій, обсадженій вишнями мальовничій сільський вуличці селяни стоять одностайно колом. Атмосфера важка - промениться напруга і колективний гнів. Намагання сільського лідера Віктора Волинця розпочати організовану розмову на перших порах були безуспішні. Люди один поперед одного навипередки емоційно переповідали кожен про свій біль, про шкоду завдану їх здоров’ю, господарству, сільському довкіллю при обробітку посівів кукурудзи, що розташовані буквально у метрах від їх садиб та поблизу помешкань від агрохімікатів. Лише згодом, коли напруженість дещо спала, селяни на якусь мить вгамовувалися. Однак знову і знову, особливо після необачнихх слів  на кшталт - « у нас є бізнес - план господарювання», «ми застосовуємо дозволені для застосування на Україні та безпечні агрохімікати», тощо обурення людей поверталося на круги своя.

За словами десятків учасників акції, що навперебій розповідали про наболіле, на їх думку саме від застосування хімікатів у селі впродовж усенького літа у тутешніх та приїжджих дітей не ущухається кашель, а у минулому році вимерли всі лелечата, адже з полів, які піддавалися оприскуванню, лелеки носили своїй малечі харч - мишей, жаб,тощо. Цього року у село прилетіла всього пара старих птахів. Селяни, котрі мають садиби у притик з посівами кукурудзи розповідали, що на посадженій ними картоплі відпала потреба боротися з колорадським жуком - він кудись щез, а після оприскувань декілька тижнів у селі стоїть сморід, що нагадує запах колишнього пострадянського препарату, як називають його тут селяни - «дусту».

Все нові й нові приклади у своїх виступах з болем вписували у сумну історію села. Володимир Лобас- місцевий фермер, який хазяйнує на невеликому господарстві, нагадав землякам, що у минулому році неможливо було пройтися по кукурузному полю з якого орендарі зібрали урожай. Тотальний сморід невідомого походження йшов з землі, забивав дух.

Головний представник Малинської райсанепідемслужби Надія Штиль намагалася дохідливо розповісти людям про вимоги і рамки закону України «Про пестициди і агрохімікати», про роль, повноваження очолюваної неї служби. Запевняла людей, що прибула сюди, щоб переконатися, що орендарі, які звернулися до Малинської СЕС за дозволом провести обробіток посівів кукурудзи агрохімікатами за допомогою авіації сьогодні і вже негайно за її вимогою встановлять відповідні знаки 300-метрової зони від межі села і селянських садиб у якій заборонено проведення будь-якого застосування агрохімікатів. Для людей це була новина, адже у попередні роки орендарі цієї дистанції не дотримувалися. У повітрі витало запитання: а чому ж тоді ніхто не інспектував дотримання встановлених державою нормативів, починаючи від сільської влади - батьків села і кінчаючи наявними у районі працівниками СЕС, фіто- санітарних служб та інших. Виходить, що ці державні інституції, які утримуються за рахунок людей, які мешкають у цьому селі, служать не їм, а вибраним.

Люди наголошували, що у попередні роки і цієї весни не знали коли, у який час ведеться обробіток посівів, їх ніхто не застерігав. Інші цілком серйозно, без будь-якої іронії, пропонували орендарям установити намет білі посівів кукурудзи і пожити там який час після обробітку посівів. Гарантували, що всім селом будуть їх годувати та напувати.

Довготривалою і гострою була ця зустріч. ЇЇ підсумком стало відкрите колективне голосування, яким селяни одноголосно винесли орендарям свій вердикт - оприскувати поле, засіяне кукурудзою, що розташоване біля межі села, навіть, за 300 метровою зоною вони не дадуть. Досить, не вірять нікому. Ні запевненням про безпечні агрохімікати, ні обіцянкам про дотримання демаркаційної лінії. І попередили, якщо наважаться орендарі зробити наперекір, то вони, усвідомлюючи свій вчинок, громадою візьмуть заступи і вирубають кукурудзу.

Усе - таки того дня на усіх полях з посівами кукурудзи орендар у присутності депутатів встановив флагштоки з білим полотнищем на рубежах 300-метрової відстані від межі села. Чи помітить їх керманич літака і не сипне хмару дисперсії з якоїсь рідини на садиби, сади та селянські двори, або ж принесе її вітер не туди куди розраховували? Цього ніхто не може гарантувати.

Тим часом вже більше місяця чолобитна з підписами понад ста мешканців села з проханням до губернатора, голови райдержадміністрації, облекології провести комісійну перевірку щодо застосування агрохімікатів ходить десь, загубилася у високих кабінетах. Одночасно вони просять провести аналіз грунтів, щоб виявити, які речовини там присутні після щорічного застосування агрохімікатів. Ймовірно, що при справедливій перевірці встановлять чому і хто не дотримувався безпечної відстані при обробітку посівів, які агрохімікати застосовувалися. Проте це, можливо, буде потім.

А сьогодні Ленінські події для усього району - урок, як для селян так і для влади. Безумовно, що господарювати на землі потрібно, але з розумом, щоб не занепастити неї, як і здоров’я людей, довкілля, тваринний світ на довгі роки заради одного - прибутків. Адже хіба ж не можна було вчинити по - людськи - оті декілька десятків гектарів сої, чи кукурудзи, не підсовуючи селянам «під ніс», засіяти на безпечній відстані подалі від садиб і помешкань? Щоб отаке творилося десь у країнах зі сталою демократією то, напевно,  винний виплатив  би такі суми компенсації людям, що мало не показалося б…

Прозорість роботи аграріїв сьогодні при такій суспільній напрузі і зневірі людей до влади та представників бізнесу  має бути, як ніколи ясною, стосунки чесним і відкритими. В іншому разі можна отримати непередбачені соціальні вибухи. Це, звичайно, обов’язок посадовців районної влади, державних контролюючих служб, які повинні, згідно наданих їм повноважень, контролювати суб’єктів господарювання на предмет виконання чинного законодавства і державних нормативів.

Але, перш за все - свята повинність сільської влади, яка на жаль сьогодні у районі часто й густо йде на поводку у власників фірм, котрі мають на руках не одну тисячу гектарів орендованих селянських паїв, забуває про людей, які її обрали. Влада повинна не тільки допомагати й організувати теплий клімат бізнесу, але й контролювати його, а не бути придатком біля нього. Доходи від податків, що сплачують орендарі у сільську казну можуть вже невдовзі обернутися нікчемним мізером у зіставленні з завданої шкодою землі, довкіллю, здоров’ю теперішніх і прийдешніх поколінь, які можуть проявитися непоправимими.

На цьому робочий день  для громадських активістів та депутатів не завершився. Наступна поїздка була у села Кичкирівської територіальної громади: Глиницю, Юрівку, Кичкирі. Там теж становище з посівами ідентичне - поруч з садибами. Селяни тут вельми терплячіші, але до пори. Вони перші у районі ще у 2009 році вийшли на масову акцію і протестували проти засилля орендарів тутешніх ставків. А тепер стверджують, що після перших весняних оприскувань полів цьогоріч у тутешніх пасічників бджоли біля вуликів лежали купами. Від чого і чому померли чисті Божі істоти сьогодні вже не докажеш. Утім сільська влада мала б відразу забити тривогу і домагатися експертизи. Не зробила з відомих причин.

Депутат-мажоритарник у цьому окрузі Володимир Капранчук після перемовин з сільським головою Оленою Максименко та орендарями спільно вирішили щоб наступного дня представник орендаря та землевпорядник сільради разом виставили межові контрольні знаки на посівах кукурудзи та сої на відстані від садиб селян та їх помешкань в 300 метрів.

Чи допоможуть ці заходи убезпечити здоров’я мешканців цих двох сільських громад, тваринний світ, довкілля завдяки зусиллям депутатів? Спрацює людський фактор, чи гору і далі буде брати жага до прибутків? Покаже час. Демаркаційну лінію встановлено білими прапорцями, але як повернути довіру селян до бізнесу у якій утворилася прірва, де не видно дна?

Утім тривога має не покидати також мешканців основної частини усіх інших сіл району, де сіють ті ж самі культури, так само «господарюють» і  дотримуються екологічних норм при обробітку землі не краще, а тамтешні місцева влада і депутати, поки-що, сповідують тандемом одвічне: «моя хата з краю, але я все знаю».

Радує лише те, що громадянське суспільство на селі поволі починає структуруватися, організовуватися і вирішувати власні проблеми не сподіваючись, що за них візьметься влада.

Популярні новини міста