такі ми українці

 З часу незалежності України намагаюся щоразу записати короткі історії з теперішнього життя сучасних українців, свідком яких не раз доводилося бути. Часом публікую підрубрикою «Такі ми українці». На моє переконання  саме тут ховаються причини нашого сьогоднішнього життя.  І, нарешті, можна зробити висновок, чи здатне сучасне покоління вже тепер до державотворення, до поваги, збереження українських мовних, культурних, історичних цінностей, традицій, відстоювання цілісності територій держави, чи може воно випорснути з полону бідності, зупинити корупцію, грабунку природних багатств. Чи можемо забути одвічне «моя хата з краю», байдужість.

Одну з них, сьогоднішню,пропоную вам.

Надвечір'я.На початку вулиці Лесі Українки суцільна димова завіса. Зупиняюся біля жінки, що впроваджує з вулиці дитинча років п'яти у дворову хвірточку. Дитина, оповита димом, немовби серпанком, надривно кашляє. З садиби, що навпроти, видніється палахкотіння великої купи бур'яну, садового листя . Вітром несе клуби ядучого диму, чад, сморід гару.

-Ви б перестерегли свого сусіда, що палити листя небезпечно не тільки у пожежному відношенні, а й дуже шкідливо для здоров'я. А якщо не пригасить багаття,то могли б викликати службу надзвичайних ситуацій, чи поліцію - підказую.

- Вам треба, то й дзвоніть…

-лунає відповідь жінки разом зі скрипом зачиненої хвіртки 


Сподіваюсь на Небесного Батька!
О чём говорит наше недовольство?
 

Комментарии

Нет комментариев. Будь первым, кто оставит комментарий.
Уже зарегистрированы? Войти на сайт
Guest
Середа, 13 листопада 2019
Если хотите зарегистрироваться, заполните форму ниже.