Про Веспасіана, податки і Радомишль

 Один з моїх найулюбленіших імператорів Римської імперії це Веспасіан. По легендам маючи селянське коріння і походячи з родини середньої руки, Веспасіан став великим полководцем і не тільки пережив правління найстрашніших маньяків -імператорів в історії, але й сам став імператором започаткувавши династію Флавіїв. Веспасіан- полководець піддавався наріканню за те що навідмінну від інших гордих патріціїв ( італійські аристократичні родини) які були готові швидше померти з голоду, чим піти працювати, започаткував власний бізнес і щоб підняти статки своєї родини продавав віслюків. Мав репутацію людини грубої, не освідченної і простуватої. Але коли став імператором зумів наповнити казну Римської імперії за лічені роки.

Так от історики розповідають такий випадок. Веспасіан знайшов чудовий спосіб заробити грошей для своєї країни. Він наклад податки на, пардон, громадські вбиральні або туалети. І казна в перший же рік заробила на цьому велику кількість грошей. В чому секрет? Справа в тому що відходи життєдіяльності потрібні були кожевникам. В древньому світі вони втирали їх в шкури і ті не дубіли. Продавати "це діло" в той час було дуже вигідно.

Коли Веспасіан слухав звіт про подакти і отримував кошти, його син Тіт Флавій висловив татові своє "Фее" Як так можна? Де Імператор а де вбиральні? І тоді Веспасіан вихопив золоту монету із скрині, підніс до носа майбутнього імператора Тіта і запитав " Понюхай. Пахнуть? Ні. Запамятай, синку, гроші не пахнуть!!!"

Так про що ж ми говорили? А-а. Ми говорили про громадськи вбиральні. Про їх користь для суспільства. Що мене вразило в Європі, це їх вбиральні. Технічно обладнані, безкоштовні, доглянуті. Дивлячи на них розумієш, що Європа в простих речах. В елементарній практичності, в комфорті, в довготривалості. Справжня Європа як би це смішно не звучало починається з вбиральні. Не вірите мені, запитайте професора Преображенського( герой фільму "Собаче сердце"). І ось коли я йду нашим містом і дивлюсь на наші публічні вбиральні, я думаю що хочу в Європу. Але не в ту далеку. Англійську, польську, іспанську. А в нашу. Українську Європу. І я хочу щоб вона вже прийшла в Радомишль, в таких простих речах як звичайні публічні вбиральні. Хай не такі технологічні, але такі в які можна зайти без жаху. Дивлячись на які не думаєш що 4 км до дому не так і багато і можна потерпіти. Завдяки яким ми маємо скульптури "пісающого мальчика" на кожно кроці.

Мені зразу згадується классик " Потому что... Потому что хочу в уборную, а уборых в Роcсии нет" (Єсенін "Страна негодяев" 1923 р)

В Росії немає вбиралень, в Європі вони є. А ДЕ ТИ, Радомишль?!!!

Мені за диво річ проста здається
Сила молитви

Читайте также:

 

Комментарии

Нет комментариев. Будь первым, кто оставит комментарий.
Уже зарегистрированы? Войти на сайт
Guest
Понеділок, 19 серпня 2019
Если хотите зарегистрироваться, заполните форму ниже.