Про маму і синицю

Сьогодні до віконця прилетіла синиця.

Чомусь мені мама більше не сниться.

Благаю у Бога: «Хай мама насниться!

Бо жде під віконцем маленька синиця».

Колись її мама щодня годувала,

Синиця її під віконцем чекала.

Я згадую зранку: «Ой, ненечко! Мамо,

Любила ти всіх – до грудей пригортала!

Дітей і онуків, собачку і кицю.

Любила і цю веселеньку синицю.

Здавалось – світ кращий від твого добра!

Та час невблаганно промовив – Пора!

У царстві небеснім ти будеш світиться.

А я – нагодую маленьку синицю!

Любитиму всіх, бо бажаю добра.

Щоб було не сором як прийде пора. 

"Тільди" в Радомишлі
Про сміх та про плач
 

Комментарии

Нет комментариев. Будь первым, кто оставит комментарий.
Уже зарегистрированы? Войти на сайт
Guest
Понеділок, 25 березня 2019
Если хотите зарегистрироваться, заполните форму ниже.